Рєпінські мрії…

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Осіннім днем 29 вересня 1930 року закінчилося життя Іллі Рєпіна. Залишаючи рідне місто у далекому 1863 році, юний Ілля Рєпін мріяв про всесвітню славу живописця. Ця його мрія здійснилась. Він залишив після себе величезну спадщину, яка включає в себе і листи художника, адресовані різним людям, в різні країни. З листів Рєпіна можна скласти яскраве враження про художника як про особистість. Вони розкривають перед нами найпотаємніші сторони душі Іллі Юхимовича, його мрії. Найбільш цінні для нас листи, адресовані до Чугуєва, рідного міста митця, зв’язок з яким Рєпін зберіг до останніх днів свого життя.

Людиною, яка пов’язувала видатного художника з батьківщиною, в останні роки його життя став Дмитро Митрофанович Левашов (1873-1936). Левашов навчався в Академії мистецтв і познайомився з Рєпіним ще в Петербурзі. Під час приїзду сімдесятирічного Рєпіна на батьківщину в 1914 році, де його  тепло зустрічали земляки, це знайомство відновилося і зміцнилося. Левашов був в цей час учителем малювання Чугуївської гімназії і членом міської управи. Він з захопленням сприйняв рєпінську ідею створення «Ділового двору».

Рідний Чугуїв став для Рєпіна місцем, де він хотів втілити свою мрію – відкрити художні майстерні і музей. В одному з листів він пише: «Дорогой Дмитрий Митрофанович! Ваши письма, как все умное, доброе, чрезвычайно убедительны, и я выше всего люблю и ценю эту разумную логику. И как же не согласиться с Вашей мыслью, что хорошо бы начать с музея и начать частными небольшими средствами; и по мере привития художественного интереса местности расширять этот оазис искусства». У наступному листі художник продовжує міркування на цю тему: «Мне казалось, что, если бы я перевез хотя бы половину своего художественного добра, это составило бы уже достаточное основание музею. При этом при жизни на моих глазах устроилось бы все это художественнее, чем после…».

 

 

На сторінках цих листів відбивається захоплення Рєпіна проектом «Ділового двору». Першим кроком до устрою «Ділового двору» були роботи по бурінню колодязя. Дмитро Митрофанович прийняв на себе обов’язки довіреної особи Рєпіна: «Дорогой Дмитрий Митрофанович! Ваше письмо затронуло чувственную струнку моего сердца – наш Чугуевский колодец. Очень интересует меня, как пройдет испытание подъема воды. Прошу Вас удосужиться написать мне обо всем. Признаюсь, в табличке к дому, в котором я родился, я вовсе не заинтересован… У нас это еще очень преждевременно, и сочувствия не вызовет, как я беспристрастно чувствую это по себе».

У своєму останньому листі Рєпін проявляє всі ті ж теплі почуття по відношенню до Чугуєва: «Многоуважаемый Дмитрий Митрофанович. Вы меня обрадовали Вашим письмом, я все собирался писать Вам, но не знал – в Чугуеве ли Вы. Благодарю Вас и Ольгу Александровну, что вспомнили меня. Да, начиная с войны, такое разорение пошло. Все затеи рухнули, и теперь остались только сожаления… Поздравляю Чугуев с электрической станцией – это его должно поднять… Но увеличилось ли в Чугуеве население? И поправляется ли он в культурном отношении?.. Конечно, теперь «Деловой двор» не возродится; а хорошо было бы…».

Остання мрія художника бути похованим в Чугуєві поруч з матір’ю, на жаль, також була нездійсненна. Саме тому художник заповів поховати себе під Чугуївською горою в своїй садибі «Пенати» під Санкт-Петербургом. Незадовго до смерті художник писав: «Теперь из моего окна… я всегда могу видеть мою будущую могилу между двух можжевельников, так похожих на кипарисы».

В останні місяці свого життя Ілля Юхимович Рєпін був щасливий, про що, нічого не приховуючи, писав своїм друзям – поруч з ним зібралася вся родина. Однак всі розуміли, що глава сімейства ослаблений тривалою хворобою, яка веде до неминучих наслідків, і знання цього затьмарювало життя мешканцям «Пенат».

Важко собі уявити, як змінилося б життя Чугуєва, якби всі мрії художника здійснилися... Проте одна з них все ж таки стала реальністю, хоча й не за життя митця. В Чугуєві було відкрито музей, який вже майже п’ятдесят років приймає відвідувачів. Експозиція розмістилася в невеличкому будиночку, що належав батькам художника, за адресою: вул. Музейна, б. 8. Музей завжди радо чекає на гостей, серед яких можете бути і Ви…