История

В октябре 1941-го...

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Автор: Подготовил С. Стафеев. 26.10.2018 08:00

29 октября 1941 года в Чугуев ворвались немецкие пехотинцы 297-й пехотной дивизии вермахта. Они начали торопливо обыскивать дома, проверяя, не прячутся ли где красноармейцы, попутно разыскивая и отнимая у людей еду, чем нагоняли на них ужас. В городе советских солдат почти не оказалось – лишь только при пересечении реки Чуговки (в районе поста ГАИ) немецкий строй был обстрелян из пулемета – пулеметчик стрелял из трехэтажки  авиагородка, но того, кто стрелял, так и не нашли. Так вспоминают тот день жители нашего города…

В условиях полнейшего бездорожья в конце октября две армии с невероятными усилиями двигались на восток. Мелкий осенний дождь не прекращался более месяца. Под ногами  наших и немецких солдат,  колесами и гусеницами техники дороги превратились в вязкую грязь, настолько липкую, что, по сообщениям в немецкий штаб, – «гусеницы танков лопались»...

В журнале боевых действий 38-й армии от 29.10.1941 года есть такая запись: «38 армия, удерживая занимаемый рубеж в течение ночи на 29.10 и днем 29.10, вела бои с мелкими группами противника, наступающими на Чугуев... 47-я гсд с 12 часов 40 минут вела бои с противником силою до пехотного полка, наступающим на Чугуев».

День 29 октября выдался наиболее горячим для воинов 47-й гсд, которые, начиная с 12 часов дня, вели ожесточенные бои с пехотой противника, наступавшей в направлении Чугуева со стороны Введенки, Новой Покровки вдоль реки Уды. Немецкая пехота, при поддержке нескольких танков (пока не установлено, что наши приняли за танки, и вообще, какая техника была в 297-й пд, может, штурмгешюце, а может, и вправду, у немцев были именно танки), действуя вдоль железной дороги Харьков – Чугуев, ворвалась в город и начала теснить наши подразделения. Несмотря на мужественное сопротивление наших бойцов, во второй половине дня город был захвачен частями 297-й немецкой пехотной дивизии. В результате четырехчасового боя советские части отступили дальше на восток, выполняя приказ. Скорее всего, главные силы дивизии давно уже ушли на восток, а немцам пришлось бороться с нашими сильными заслонами. У заслонов могла быть задача только по обороне рубежа на определенный срок. Дав возможность главным силам оторваться от наседающих гитлеровцев, они отступили, взорвав за собой мосты через Северский Донец...

 

Подробнее: В октябре 1941-го...

   

Незабываемые даты

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Автор: Administrator 26.10.2018 07:54

23-29 июня 1941 г. – танковое сражение в районе Луцк-Броды-Ровно. Попытка контрудара советских войск в период приграничных боев с противником – одна из немногих, которая увенчалась успехом. Это был не первый случай контрудара, но чаще всего части Красной Армии попадали в котлы, становясь легкой добычей противника.

1 июля 1941 г. – переход в наступление немецких и румынских войск с территории Румынии.

11 июля – 19 сентября 1941 г. – оборона Киева.

5 августа – 16 октября 1941 г. – оборона Одессы.

30 октября 1941 г. – 3 июля 1942 г. – оборона Севастополя.

25 декабря 1941 г. – 2 января 1942 г. – Керченско-Феодосийская операция. В ходе операции войска Закавказского фронта, силы Черноморского флота и Азовской военной флотилии освободили Керчь и Феодосию и изгнали немецко-румынские войска 11-й армии с Керченского полуострова.

24-27 января 1942 г. – Барвенковско-Лозовская операция. Наступление войск Южного и Юго-Западного фронтов в районе Барвенково.

12-29 мая 1942 г. – харьковское поражение советских войск. Войска Юго-Западного фронта под командованием С. К. Тимошенко попали в окружение группы армий «Юг».

12 июля – 23 августа 1943 г. – контрнаступление советских войск под Курском. Измотав противника, Красная Армия перешла в контрнаступление. В нем участвовали войска Брянского, Западного, Центрального, Воронежского и Степного фронтов. 5 августа были освобождены Орел и Белгород, 23 августа – Харьков.

 

Подробнее: Незабываемые даты

   

Рєпінські мрії…

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Автор: Олена Сабодаш, завідуюча відділом КЗ «Художньо-меморіальний музей І. Ю. Рєпіна». 28.09.2018 07:15

Осіннім днем 29 вересня 1930 року закінчилося життя Іллі Рєпіна. Залишаючи рідне місто у далекому 1863 році, юний Ілля Рєпін мріяв про всесвітню славу живописця. Ця його мрія здійснилась. Він залишив після себе величезну спадщину, яка включає в себе і листи художника, адресовані різним людям, в різні країни. З листів Рєпіна можна скласти яскраве враження про художника як про особистість. Вони розкривають перед нами найпотаємніші сторони душі Іллі Юхимовича, його мрії. Найбільш цінні для нас листи, адресовані до Чугуєва, рідного міста митця, зв’язок з яким Рєпін зберіг до останніх днів свого життя.

Людиною, яка пов’язувала видатного художника з батьківщиною, в останні роки його життя став Дмитро Митрофанович Левашов (1873-1936). Левашов навчався в Академії мистецтв і познайомився з Рєпіним ще в Петербурзі. Під час приїзду сімдесятирічного Рєпіна на батьківщину в 1914 році, де його  тепло зустрічали земляки, це знайомство відновилося і зміцнилося. Левашов був в цей час учителем малювання Чугуївської гімназії і членом міської управи. Він з захопленням сприйняв рєпінську ідею створення «Ділового двору».

Рідний Чугуїв став для Рєпіна місцем, де він хотів втілити свою мрію – відкрити художні майстерні і музей. В одному з листів він пише: «Дорогой Дмитрий Митрофанович! Ваши письма, как все умное, доброе, чрезвычайно убедительны, и я выше всего люблю и ценю эту разумную логику. И как же не согласиться с Вашей мыслью, что хорошо бы начать с музея и начать частными небольшими средствами; и по мере привития художественного интереса местности расширять этот оазис искусства». У наступному листі художник продовжує міркування на цю тему: «Мне казалось, что, если бы я перевез хотя бы половину своего художественного добра, это составило бы уже достаточное основание музею. При этом при жизни на моих глазах устроилось бы все это художественнее, чем после…».

 

Подробнее: Рєпінські мрії…

   

«Была война – свистели пули...»

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Автор: Н. АЛЕКСАНДРОВА. 21.09.2018 05:57

22 сентября в Украине отмечается День партизанской славы

В Чугуеве уже не осталось в живых людей, которые в годы Второй мировой войны принимали участие в партизанском движении. Однако в этот день нам есть о ком вспомнить. В архивах газеты «Новости Чугуева» хранится много материалов о чугуевцах, которые сражались на фронтах и в подполье, переживали трудности и лишения в тылу. В 2002 году героиней нашего рассказа была жительница Чугуева, уроженка Беларуси, Ольга Степановна Гончарова – активная участница партизанского движения. Общение с этой мудрой женщиной в душе оставило теплые воспоминания.

Ольга Степановна всегда эмоционально рассказывала о пережитом в годы войны. День Победы для нее был святым и самым важным праздником. Она со слезами на глазах вспоминала незабываемый день мая 1945 года: «Когда мы узнали о Победе, все радовались, эмоции переполняли. Мы были счастливы, что весь этот кошмар остался в прошлом. Плакали от счастья, что победили, и от боли о разрушенных судьбах, о потерянных родных и близких. Совершенно незнакомые люди обнимались на улице, ликовали и поздравляли друг друга с Победой. С верой в мирное будущее мы поднимали страну из руин, строили планы на жизнь и надеялись, что больше никогда на нашей земле не будут слышны взрывы снарядов».

О. С. Гончарова – белоруска, хотя большую часть своей жизни прожила в Чугуеве. Среди партизан, действовавших на территории Беларуси, было около двенадцати тысяч украинцев. Они смело шли навстречу шквалам вражеского огня, совершали подвиги стойкости и мужества.

Голубое платье-клеш, сшитое мамой из парашюта, – это, пожалуй, единственный светлый эпизод за военные годы в жизни Ольги Степановны. Свои партизанские будни она вспоминала со слезами, с терзающей сердце болью.

 

Подробнее: «Была война – свистели пули...»

   

Не забываются такие в жизни дни…

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Автор: Подготовила Н. Соколюк. 10.08.2018 06:36

10 августа Чугуев отмечает 75-ю годовщину освобождения от немецко-фашистских захватчиков. Для героев нашей публикации оккупация города в годы Второй мировой войны на всю жизнь осталась как одно из самых тяжелых и болезненных воспоминаний

Борис Яковлевич Рубцов:

– Немцев я увидел 26 октября 1941 года – огромные машины спускались по дороге, идущей из Харькова. Во время оккупации нам пришлось много чего пережить. Но тяжелее всего было переносить голод. Бегали по городу, как волки, в поисках чего-нибудь съестного. Вместо одного из продуктовых магазинов в городе немцы оборудовали бойню. Так мы бегали туда и набирали кровь, чтобы хоть что-то приготовить. Собирали траву, где можно было – подрабатывали.

Напротив теперешнего магазина «Огонек» есть пятиэтажка. Во время войны во дворе этого дома стояло старое двухэтажное здание. Немцы там устроили продсклад. Как-то ночью наш бомбардировщик У-2 разбомбил его. Бомба попала точно в крышу здания, пробила все перекрытия и взорвалась в подвале. Продукты взрывом выбросило из склада: рассыпались макароны, разлетелись консервы. Мы тогда много всего понабирали, и немцы нас не прогоняли – сами кушать эти продукты они брезговали.

Но гибли люди не только от голода. Проводились аресты, расстрелы. Наших расстреливали в Золотом Яру, а евреев – рядом с мясокомбинатом. Знали мы, что в Малиновке был концлагерь, где пленные жили прямо под открытым небом…

 

Подробнее: Не забываются такие в жизни дни…

   

Помните ли Вы театр? История старой фотографии

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Автор: В. ВЕРБИЦКАЯ. 10.08.2018 06:35

Накануне Дня города в нашу редакцию с интересной информацией обратилась жительница Чугуева Ирина Сподобина. Она рассказала, что в Чугуеве в послевоенное время работал самодеятельный театр, который располагался в здании клуба на месте магазина «Огонек» по ул. Гвардейской.

В послевоенное время чувствовался особый подъем во всем – люди строились, восстанавливали разрушенное хозяйство, с оптимизмом смотрели в будущее. Телевидения тогда не было, и горожане сами устраивали себе культурную программу, находили увлечения по душе. Одним из любимых мест проведения интересного досуга для многих чугуевцев и стал «народный» театр. Его артистами были простые горожане разных профессий и возрастов, которые после рабочего дня и по выходным собирались на репетиции, общались, устраивали представления. Костюмы шили себе сами, хотя театр имел и свой фонд.

На старой фотографии, которую бережно хранит Ирина Сподобина в семейном архиве, – немая сцена из спектакля «Шельменко денщик». А в одной из главных ролей – Присеньки – ее мама Екатерина Сподобина. По специальности «актриса» была бухгалтером, но при этом имела неординарные артистические способности, прекрасную память, своей игрой на сцене вызывала восторг и аплодисменты зрителей.

К сожалению, об этом послевоенном театре нам не удалось получить более подробную информацию... Возможно, старожилы еще помнят о его существовании. Мы же (да и все наши читатели) будем рады любой интересной информации, рассказывающей об истории города и его жителей.

 

Подробнее: Помните ли Вы театр? История старой фотографии

   

Українськими стежками

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Автор: О. САБОДАШ, завідуюча відділом КЗ «Художньо-меморіальний музей І. Ю. Рєпіна». 03.08.2018 06:20

Ілля Юхимович Рєпін прожив довге, сповнене творчим натхненням життя. Його звикли називати російським художником, значно применшуючи вплив України. Але саме Україна була для Рєпіна батьківщиною. Історія України, побут її народу, її природа дали йому перші життєві враження і потім завжди хвилювали його мистецьку уяву

Враження дитинства та юності завжди найяскравіші й часто накладають відбиток на все наступне життя й діяльність людини. Провівши дитинство в Чугуєві, уже в дитячі та юнацькі роки Ілля Рєпін познайомився з побутом України, народним мистецтвом, мовою, піснею. Але лише проживаючи в Петербурзі, він з особливою силою почав відчувати свій зв’язок з рідними місцями. Йому часом навіть здавалося, що ніде в світі нічого кращого немає за Україну. Неабияку підтримку  своїм симпатіям до українського народного життя Рєпін знайшов в українському гуртку, в який він потрапив в Академії. Студенти-українці – учасники таких гуртків були міцно зв’язані з народним життям, бо самі були вихідцями з народу. Вони підтримували особисте знайомство з багатьма відомими представниками україн-ської культури як в Петербурзі, так і в Україні. Тут Рєпін знайомиться з майбутнім засновником Київської рисувальної школи М. І. Мурашком, який згодом завітає до Іллі Рєпіна в Чугуїв.

Коли в 1867 році, під час літніх канікул, Рєпін приїхав в Чугуїв, то на все оточуюче він подивився вже іншими очима. Навіть українська природа, якою він захоплювався і до переїзду в Петербург, якось несподівано і сильно вразила його своєю чарівністю. У листі до А. В. Прахова Рєпін про це пише: «До речі про колорит, тут напрочуд колоритне небо, тепер я ще й трохи звикнув, а перший час мене все це просто вражало, та і не одне небо, а все, все, навіть порох, збитий вівцями, відбиває в собі веселку. Річ, написана тут, повинна блищати своїм колоритом і вбивати все бліде, написане на півночі». В іншому місці читаємо: «…тут я вже не вперше благоговію перед величною, але тихою і спокійною красою української ночі…».

Не тільки природа приваблювала Рєпіна. В околицях Чугуєва в українському селі Тішки художник з великою зацікавленістю придивлявся до буденного життя селян, бував на сінокосі, жнивах та інших роботах. Все побачене він характеризував як «чудові, колоритні й сильні картини». А. В. Прахову Рєпін признавався, що тепер любить українців «більш, ніж будь-коли».

Навіть відвідавши стару Європу у 1872-1876 роках, де в цей час мали успіх зображення італійок, Рєпін створює портрети дівчат в українському народному костюмі. Згодом він писав В. В. Стасову: «Тільки малоросіянки і парижанки вміють зодягатися зі смаком! Ви не повірите, як чарівно зодягаються дівчата, парубки також вправно; але це зовсім не та конфектність пошла, котру вигадали Трутовський і інші. Це, дійсно, народний, зручний і граціозний одяг, незважаючи на великі чоботиська. А які дукати, намиста!! Головні пов’язки, квіти!! А які обличчя!!! А яка мова!!! Просто чарівність, чарівність, чарівність!!!».

 

Подробнее: Українськими стежками

   

ПОВІДОМЛЕННЯ

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Автор: Administrator 27.07.2018 06:07

Згідно з розпорядженням міського голови від 13 липня 2018 № 277 ХХХІV чергова сесія Чугуївської міської ради VІІ скликання відбудеться 3 серпня 2018 року о 10.00 год. в залі засідань Чугуївської міської ради з порядком денним: про надання дозволу на розробку детального плану території кварталу житлово-громадської забудови центральної частини м. Чугуєва; про внесення змін до «Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства м. Чугуєва на 2015-2019 роки»; про погодження Інвестиційної програми комунального підприємства «Чугуївтепло»; про реорганізацію комунального закладу охорони здоров’я «Чугуївський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Чугуївської міської ради Харкіської області шляхом перетворення у некомерційне комунальне підприємство «Чугуївський міський центр первинної медико-санітарної допомоги»; про  призначення стипендії обдарованим учням м. Чугуєва; про внесення змін до рішення IV сесії Чугуївської міської ради VII скликання від 29.01.2016 № 97-VII «Про затвердження структури Чугуївської міської ради та її виконавчих органів та загальної чисельності апарату міської ради, виконавчого комітету, виконавчих органів»; про відзначення Почесною грамотою Чугуївської міської ради до Дня міста; про затвердження Положення про відділ надання адміністративних послуг Чугуївської міської ради та Положення про Центр надання адміністративних послуг міста Чугуєва; про затвердження Положення про відділ державної реєстрації Чугуївської міської ради (нова редакція); про затвердження Положення про відділ енергоменеджменту та залучення інвестицій Чугуївської міської ради; про затвердження Статуту Чугуївської радіокомпанії (нова редакція); про затвердження нової редакції Положення про громадський бюджет міста Чугуєва»; про внесення змін до «Комплексної програми профілактики злочинності та правопорушень у м. Чугуєві на 2018-2020 роки»; ряд питань щодо майнових та земельних прав фізичних та юридичних осіб.

   

JPAGE_CURRENT_OF_TOTAL