Суббота, октября 24, 2020

В День народження до іменинниці завітали міський голова Галина Мінаєва та голова Чугуївської міської організації інвалідів війни, Збройних Сил та учасників бойових дій Анатолій Козубенко. Вони вітали довгожительку квітами, подарунками та бажали їй міцного здоров’я, благополуччя, родинного затишку

Під час зустрічі з міським головою Галиною Мінаєвою в свій 99 День народження Ольга Тихонівна передала матеріали своєї багаторічної пошукової роботи – дані про учасників війни, що померли від ран у госпіталі, який був розташований у Чугуєві в роки війни. Галина Мінаєва щиро подякувала Ользі Король за передані матеріали, які мають велике історичне значення для Чугуєва, та запевнила, що отримані дані будуть належним чином збережені для нащадків.

 Ольга Тихонівна Король прожила довге життя, наповнене різними подіями – від радісних до нещасливих. Безумовно, однією з найважчих сторінок життя жінки стала війна.

Незважаючи на те, що минуло багато часу, Ольга Тихонівна пам'ятає доленосний червневий день, коли почалась війна, і все те, що їй довелося пережити і побачити за довгі чотири роки війни.

«Король Ользі Тихонівні за місцем роботи отримати розрахунок, взяти з собою ложку, кружку, пару білизни, рушник, продукти і з'явитися до військкомату на восьму годину ранку 28 червня» ... Цю повістку тоді ще юна дівчина отримала наступного дня після початку війни.

– Вже 23 червня в шостій годині ранку я отримала повістку, а 28 числа виїхала з Славгорода за місцем призначення до Дніпропетровська, в евакогоспіталь №1812. Наш госпіталь пройшов Південний, Калінінський, I-й Прибалтійський, а після війни і II-й Далекосхідний фронти. Людей нам не вистачало катастрофічно, але нічого, справлялися. Було важко і фізично, і морально. Фізично, бо цілий день ми проводили на ногах, при евакуації доводилося переносити тяжкопоранених і на собі, і на ношах, і в спеку, і в дощ, і в холод. Одного разу від величезної перевтоми я не спала 19 діб, а потім втратила свідомість і спала три дні. Морально, тому що кожен день у нас в госпіталі вмирали 6-7 чоловік, а ми нічого не могли для них зробити.

По-особливому тепло Ольга Тихонівна згадує колектив госпіталю №1812, де всі – від головного лікаря до санітарки – дбали не тільки про хворих, але і один про одного, були однією сім'єю.

– У нас був дружний, згуртований колектив. Головним хірургом у нас був професор Самуїл Лазарович Фельдман. Йому було 72 роки, він добровільно пішов на фронт, тому що не міг уявити себе десь в іншому місці. У багатьох воювали чоловіки, діти, в окупації виявилися рідні та близькі. Кажуть: «Рідні стіни допомагають». Так сталося і зі мною. Під час розвантаження поранених мене поранило осколком снаряда. Черепно-мозкова травма була дуже важкою. Потім мені розповіли, як Самуїл Лазарович сказав: «Якщо ми будемо її оперувати, то втратимо». Тому мені просто зашили рану, три дні я була без свідомості, потім свідомість повернулась, і я швидко пішла на поправку. А він весь час мені повторював: «Ось коли повернемося додому, тоді й зробимо Вам повноцінну операцію. А поки доведеться потерпіти». І я терпіла аж до 1947 року.

Свою першу післявоєнну фотографію я зробила буквально відразу ж після 9 травня. Один з моїх тяжкохворих просив подарувати йому фотокартку на пам'ять. Тоді я пішла до своєї подруги і попросила у неї українську вишиванку, яку вона берегла як пам'ять про дім. Потім зайшла в рентгенкабінет і там сфотографувалася. З букетом бузку, в рідній українській вишиванці – такий відображена я на фотографії переможної весни 45-го...

На цьому військова служба для Ольги Тихонівни Король не закінчилася. Її чекав Далекий Схід, випробування сопками, спекою і ще однією, не менш страшною і виснажливої, війною. Нагороджена медаллю «За бойові заслуги» та орденом Вітчизняної війни. І навіть тоді, коли для неї нарешті почалася мирне життя, ця тендітна жінка всі свої сили віддавала справі свого життя – медицині. Після заміжжя вона як справжня дружина офіцера всюди слідувала за своїм чоловіком. Так їх сім'я опинилася в Чугуєві. Тут більше 40 років Ольга Тихонівна пропрацювала в Чугуївському льотному училищі.