Працевлаштування неповнолітніх, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Сьогодні є актуальним питання зайнятості неповнолітньої молоді, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, бо ця категорія населення найменш конкурентоспроможна на ринку праці внаслідок відносно низького рівня професійної підготовки і відсутності досвіду практичної роботи.

Відповідно до п. 2 ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VI від 05.07.2012 р., до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу.

Працевлаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і осіб з їх числа

Одним з принципів державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, проголошеним у ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», є забезпечення вільним вибором сфери професійної діяльності, яка б оптимально відповідала потребам та бажанням особистості дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, а також особи із їх числа та запитам ринку праці.

Держава забезпечує працевлаштування осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, надання їм першого робочого місця, яке не може бути замінено за бажанням роботодавця протягом трьох років з моменту початку роботи.

Працевлаштування неповнолітніх

Працевлаштування неповнолітніх громадян є однією з актуальних соціально-економічних проблем. Відповідно до статті 187 Кодексу законів про працю неповнолітні, тобто особи, які не досягли 18-ти років, у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, а в частині охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються законодавчо встановленими пільгами.

Вік, з якого допускається прийом на роботу

За загальним правилом не допускається прийом на роботу осіб молодше 16 років. Але за згодою одного з батьків можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, що досягли 15 років.

Також з відома одного з батьків дозволяється прийом на роботу у вільний від навчання час учнів шкіл, ПТУ та середніх спеціальних закладів, які досягли 14 років. Але за умови виконання ними легкої роботи, що не шкодить здоров’ю та не порушує процес навчання.

Укладення трудового договору

Трудовий договір з неповнолітньою особою обов’язково укладається у письмовій формі. Особи, що не мають паспорта, не досягли 16 років, повинні пред’явити свідоцтво про народження.

Випробувальний термін під час прийому на роботу неповнолітнім не встановлюється (ст. 26 КЗпП).

Всі особи, молодші за 18 років, приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду та надалі, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов’язковому медичному огляду (ст. 191 КЗпП). На кожному підприємстві, в установі, організації має вестися спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження (ст. 189 КЗпП).

Тривалість робочого часу

Для неповнолітніх працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу (ст.51 КЗпП): у віці від 16 до 18 років – 36 годин на тиждень; у віці від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють у період канікул) – 24 години на тиждень.

Якщо учні працюють під час навчального року у вільний від навчання час, то тривалість робочого часу для них не може перевищувати половини максимального часу, встановленого для відповідного віку (18 або 12 годин на тиждень).

Оплата праці

Незважаючи на скорочену тривалість робочого часу, праця неповнолітніх оплачується в тому ж розмірі, що і працівників відповідних категорій за повної тривалості щоденної роботи.

Заборонені види робіт і професій

Працівників молодше 18 років забороняється залучати до нічних, наднормових робіт і робіт у вихідні дні (ст. 192 КЗпП).

Не можна застосовувати працю неповнолітніх працівників на важких роботах і на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Перелік таких робіт встановлений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31.03.1994 № 46.

Забороняється також залучати осіб молодше 18 років до підйому та перенесення речей, маса яких перевищує встановлені норми. Граничні норми підйому та перенесення важких речей неповнолітніми затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.03.1996 р. № 59.

Відпустки

Щорічні відпустки працівникам молодше 18 років надаються в зручний для них час. Це необхідно враховувати під час складання щорічного графіка відпусток. Тривалість щорічної основної відпустки для працівника молодше 18 років становить 31 календарний день (частина друга ст. 75 КЗпП; частина восьма ст. 6 Закону про відпустки).

Крім того, працівникам, що поєднують роботу та навчання, на підставі ст. 13-15 Закону про відпустки надаються відпустки у зв’язку з навчанням.