Художниці, які створюють світ Краси та купують солодощі у супермаркеті

Внимание, откроется в новом окне. PDFПечатьE-mail

Довкола візуального мистецтва завжди існують міфи, їх створювали за сторіччя до нас, їх будуть складати наші нащадки, і все це тому, що кожного митця та миткиню оточує майже містична творча аура. Їм приписують геніальність і божевілля, здібності передбачити майбутнє і вміння дистанціюватися від дійсності. У 70-х роках ХХ сторіччя американська історикиня та письменниця Лінда Нохлін поставила питання, яке й стало назвою її есе, «Чому не було великих художниць?» і тим самим підняла тему того, що довгий час через соціальні процеси і патріархальні традиції місця під «геніальних художників» були зарезервовані виключно для чоловіків. Але світ змінюється, все більше ми чуємо про талановитих художниць, у галереях маємо можливість ознайомитися з їх роботами, дізнатися про творчий шлях.

Напередодні Міжнародного дня боротьби за права жінок хочеться поговорити ще про художниць, які живуть з нами в одному часі та просторі, про жінок, які стоять разом з нами в одній черзі на касі у супермаркеті, але між тим мають у собі надприродні здібності творити Красу.

Аби не кидати жереб, про кого саме розповісти, вирішила зупинитися на художницях, творчі роботи яких ви можете побачити у Художній галереї ХММ І. Ю. Рєпіна на виставці «Мистецька подорож Україною». Виставка демонструє яскраві роботи з музейної колекції, створені в різних регіонах України і які оспівують Красу в усіх її проявах.

Ірина Калюжна

Жіноча краса – зовнішня і внутрішня, виплекана традицією, прикрашена сучасністю поглядів – про все це нам розповідає образ Мар’яни в червоному на однойменній картині, написаній позитивною енергійною художницею Іриною Калюжною. Яскрава, емоційна, відкрита – такою предстала перед нами миткиня, таким є її живопис. Ірина Калюжна, не полишаючи меж реалізму, створює самобутні картини, експериментуючи з кольором, техніками. Розглядаючи її картину, що наразі експонується, мимоволі згадується, як художниця, посміхаючись, розповідала про колекцію вишиванок, як тепло і невимушено коментувала свої роботи, де ми бачили дивовижні портрети дівчат у традиційному вбранні різних регіонів. Зараз доволі модно говорити про автентику, як тільки це поняття не трактують, але все ж ризикну та зауважу, що картини Ірини автентичні як у контексті української культури, так і у площині справжності, авторської унікальності, естетики мислення українки.

Лариса Джарти

Красу природи і гармонійні мистецькі відносини між людиною та довкіллям демонструє нам Лариса Джарти. Ця художниця – представниця творчої родини – є членкинею Національної спілки художників України, має почесне звання заслуженого художника України, бере участь у багатьох виставках та пленерах. До речі, саме завдяки пленерам вона і опинилася у Чугуєві, де і написала у 2009 році живописну роботу «Рєпінський пленер. Чугуїв», просякнуту сонячним промінням та натхненням. Невипадково цю роботу включили до виставки «Мистецька подорож Україною», біографія миткині насичена різними українськими містами: народилася у Донецьку, вчилася в Харківському художньо-промисловому інституті, працювала у Сумах, виставки мала у Києві, цей перелік можна продовжувати і далі, але головне те, що ми бачимо нашу країну в її трактуванні.

Віра Чурсіна

Світ краси, створений аквареллю, – так можна охарактеризувати творчість Віри Чурсіної. Роботи цієї художниці входять до колекції ХММ І. Ю. Рєпіна, в стінах Художньої галереї проходила її персональна виставка. На сьогодні Віра Іванівна є талановитою провідною педагогинею кафедри живопису Харківської державної академії дизайну і мистецтв; її творчі досягнення гідно оцінені – миткиня має звання заслуженої діячки мистецтв України, є лауреаткою премії І. Ю. Рєпіна (2013 р., за акварельні роботи). Однак промовисто за неї говорять не звання, а її акварелі.

Митець Том Хоффман у своїй книзі «Як зрозуміти акварель» зауважує, що «прозорість і текучість акварелі – саме те, що нас так в ній приваблює». Ми звиклі до акварельної напівпрозорості, невагомості, саме тому ще більше вражають роботи Віри Чурсіної, яка при збереженні всіх цих ознак здатна створити насичені, яскраві форми на своїх картинах. «Гранати» – саме ця картина увійшла до виставки; соковитість гранатових плодів, зернинок, насичений темний фоновий колір, силует посуду, який створює композиційну рівновагу – все це демонструє майстерність художниці, її вміння відчувати акварель, тонке почуття колориту.

Людмила Бетліємська

В 2013 році премію І. Ю. Рєпіна в номінації «скульптура» отримала харківська скульпторка Людмила Бетліємська за комплекс скульптур «Кіт, який відпочиває», «Лисичка-фенек», «Поклик». Остання з перелічених скульптур наразі експонується у Художній галереї. Чудова декоративна бронзова корівка не може лишитися не поміченою відвідувачами на виставці, в ній можна легко зауважити цікаву пластику, емоційний авторський стиль.

Людмила Бетліємська надає перевагу анімалістичному жанру, відтворюючи красу тварин, працюючи з різним матеріалами: металом, камінням, деревиною; її роботи невеликі за розміром, що надає їм ще більшої витонченості, камерності звучання, можливості бути як родзинкою експозиції у стінах музеїв, так і скарбом приватної колекції, прикрасою інтер’єру. Художній образ не є прямим віддзеркаленням реальності, а являє собою враження від світу дійсного. Людмила Василівна крізь призму власних думок та почуттів пропускає образи тварин, створюючи їх унікальні художні скульптурні портрети. І так, саме портрети, бо створені скульптури набувають власного характеру, випромінюють емоції, почуття.

Багато філософів намагалося дати визначення поняттю «краса», книги з естетики вражають і лякають своїм трактуванням краси, в поезії оспівують її. Не відкидаючи цінність усіх філософських концепцій та безмежну силу слова, пропоную все ж час від часу занурюватися у світ художньої краси. У цьому просторі зникають конкретні питання, а відповіді зароджуються в нашій підсвідомості. Своє трактування краси мають миткині, про яких трохи поговорила з вами, але чого грати у дитячу гру «зіпсований телефон», бо я щось не так «почула», споглядаючи їх картини, ви щось не так зрозуміли у моїх словах… Тому найкращий варіант – вести розмову безпосередньо з твором мистецтва.